Нашим пріоритетом в роботі з волонтерами залишається — навчити та підтримувати високий рівень мотивації. Разом з тим, приємно, що вже звичайною практикою стає перетворення волонтера на партнера, що ще більше гріє душу нашій фасилітаторці по роботі з громадами Олені Бєлік, що розвиває волонтерський рух в рамках проєкту «Адвокація сталих соціальних послуг».
Марія Ткаченко та Дар’я Жданович, були волонтерами нашого центру в Краматорську, Донецька область. Потім розпочалось повномасштабне вторгнення, їм як і багатьом мешканцям країни довелось вчитись жити в режимі — війна кожен день.
Постала необхідність навчитись опановувати стрес та тривогу, а також мати змогу робити це самостійно вони стали учасницями тренінгового курсу «Діти та війна. Навчання технік зцілення», що ми проводили для підлітків. Дівчата залишились у захваті, але швидко зрозуміли, що хочуть не лише самі використовувати знання, а ділитись їми з іншими.
Так разом з Оленою, але вже в ролі тренерів вони долучились до навчальних онлайн тренінгів для школярів Краматорську. Загалом за 8 зустрічей вони навчили трохи більше ніж 70 підлітків різного віку.
Ми запитали їх про мотивацію і ось, що вони відповіли:
«Я сама знаю, як іноді потрібні техніки зцілення, тому, з радістю ознайомлюю інших з ними. Моя мотивація зародилася, коли побачили усмішки учасників і почула їх задоволені відгуки на нашому першому тренінгу.
З того часу вона не зникала. Кожний з учасників особливий, і після тренінгу дає щось своє, за допомогою зворотнього зв’язку. Енергія, тепло, новий досвід, усвідомлення того, що можу комусь допомогти — і є моєю мотивацією», — розповіла Марія.
Дар’я ж сказала наступне: «Мені подобається спілкуватися с дітьми, вони дуже активні, і після наших зустріч йдуть від нас з чудовим настроєм. Я пізнаю багато корисної інформації для себе, зокрема й нових і корисних технік заспокоювання».
Звісно ми розпитали їх про плани на майбутнє, бо краще партнерство, це постійне. Тут дівчата дали наступні відповіді:
Дар’я сказала: «Так планую, хочу навчитися ще технікам, і поділитися своїми знаннями з іншим людям, навчити заспокоюватись та вміти контролювати власні емоції».
Марія каже: «Щодо продовження наших тренінгів, я вважаю, що це був перший маленький, але вдалий крок. Далі — більше. Планую продовжувати займатися з дітками нашої школи, але навчати новим технікам. Дуже хотіла б проводити тренінги офлайн і, може, почати працювати з трохи іншою аудиторією. Можливо з інших шкіл».
Ми певні, що «Карітас Краматорськ» зможе підтримати дівчат і в цьому. На останок ми запитали, чи навчились вони самі нового, перебуваючи вже в ролі тренерів, а не учасників. Відповідь приємно надихає:
Я вже казала, що кожний учасник — особливий всесвіт і від них я беру багато нового. Несподівані реакції, відповіді, зовсім не такі, як у всіх, розуміння як правильніше зробити — до такого також потрібно звикнути, та навчитися цьому.
За допомогою наших тренінгів я навчилася визначати динаміку групи, розрізняти настрій за відповідями, підбадьорювати та закликати до більш активної роботи, а з деякими навпаки, навчилася вводити правила та дисципліну у заняття. Вважаю, що той досвід, який я отримала, як тренер — дуже корисний, і допомагає мені розвиватися.
Просто як людина і підліток навчилася краще контактувати з дітьми різного віку, трохи розвила свої ораторські здібності. Наостанок хочу додати, що більше усвідомила істину: допомагаючи іншим — ти стаєш більш наповненим і щасливим просто так!, — ділиться Марія.
Дар’я ж зробила інші висновки:
«Я навчилась розуміти, що бувають різні діти та в них індивідуальні емоції, вони можуть бути зовсім не активними через це зустріч може проходити сумну, і нудно для них, і тоді треба їх трохи підбадьорити. В цьому немає нашої провини, як я думала раніше, дітки можуть нас соромитися, їм може не підійти наші техніки, і це цілком нормальна ситуація, тому що ми різні, комусь може допомагати техніка комусь ні».
Певні, що в дівчат все вийде, ми ж будемо їх підтримувати, і навіть одного дня вони з партнерів перейдуть до ще одного нового статусу — фахівців фонду, хто знає!