Хліб по 35 гривень. Дірка від снаряду у сусідньому будинку. Звук дронів, що висить над селом годинами. Повністю знищена вулиця за рогом.
Так сьогодні виглядає буденність для мешканців прифронтової Донеччини, яких щодня приймає евакуаційний пункт в Олександрівці.
Для 85-річної пані Тетяни з Криворіжжя війна стала нескінченним колом страху й виживання. «Ті безпілотники над головою. Життя ніби завмерло», – розповідає вона.
У місті Добропілля 63-річна пані Вікторія лягає спати під гуркіт авіабомб. «Стіни дрижать. Сил бракує…», – каже жінка.
А для пані Наталі (ім’я змінене) з Костянтинівки евакуація стала останнім шансом урятувати дітей після того, як її чоловік загинув від атаки дронів. «Збиралися на ходу. Старший син поспіхом взув кросівки молодшого на три розміри менші… але сьогодні це не найбільша біда», – ділиться вона.
Саме такі історії щодня чує команда Карітасу Краматорськ, яка працює в евакуаційному пункті разом із місцевою владою, представниками благодійних фондів та громадських організацій.
Транзит між страхом і надією
Лише за половину листопада через пункт пройшли понад 600 мешканців прифронтової Донеччини – літні люди, діти, люди з інвалідністю, сім’ї з тваринами.
За три місяці роботи команда зустріла та відправила до Лозової і Павлограда більше семи тисяч переселенців.
Евакуації зазвичай відбуваються в умовах небезпеки.
«Намагаємося завантажити всі сумки, що збирає людина, майже жодна евакуація не обходиться без домашніх тварин, частіше за все це коти та собаки, – розповідає співробітник підрозділу «Білі Янголи». – Приймаємо заявки як від самих мешканців прифронту, так і від їхніх родичей. Але часто забирати доводиться раніше, ніж планували – коли посилюються обстріли, лік часу йде на години».
Турбота, яка починається з базового тепла
В Олександрівці люди можуть перепочити:
– зігрітися та перекусити;
– напоїти домашніх улюбленців;
– зарядити телефон і спланувати маршрут;
– підібрати сезонний одяг та взуття у соціальному гардеробі, який облаштував Карітас Краматорськ.
Інколи команді Карітасу Краматорськ доводиться реагувати на потреби миттєво.
«Потрібно взуття? Є. Дитячі підгузки або суміш? Знайдемо. Ходунки для маломобільної людини? Організуємо. І навіть смаколики до чаю для тих, хто чекає автобуса», – пояснює локальна координаторка проєкту #EmergencyAppeal2025 Ольга Луняка.
За її словами, люди приїжджають у стані стресу, часто з мінімальними речами, і будь-яка дрібна допомога повертає відчуття безпеки.
Людяність – передусім
Евакуаційний пункт став місцем, де перелякані, втомлені, інколи розгублені люди отримують не лише допомогу, а й просту підтримку – слово, чай, тепло, можливість перевести подих.
Тут на кілька годин перетинаються шляхи тих, хто мусив покинути домівки. І тут починається їхній шлях у безпечніше життя – завдяки спільній роботі волонтерів, рятувальників, громади та партнерів.
Ми не можемо зупинити війну. Але можемо зробити так, щоб жодна людина не проходила крізь її випробування самотньою.
Дякуємо кожному донору та партнеру, хто поруч з нами. Завдяки вам у зоні небезпеки народжується надія.
#EmergencyAppeal2025 #Карітас_Краматорськ #Caritas_Ukraine #карітасукраїна #caritas #карітаскраматорськ #карітас #caritasukraine #caritaskramatorsk #карітас_краматорськ